До “живих” вакцин належать – вакцина від вітряної віспи, ротавірусу, кору/краснухи/паротиту, оральна вакцина від поліомієліту, вакцина від туберкульозу (БЦЖ), жовтої лихоманки, наприклад.

Ці вакцини зазвичай протипоказані вагітним жінкам та людям із сильно ослабленим імунітетом. Для решти людей живі вакцини є безпечними.

Існує дуже невеликий шанс того, що після вакцинації, вірус може виділятися зі слизом з дихальних шляхів чи з випорожненнями щепленої людини, інфікувати невакциновану людину. Це в загальному. Проте є особливості в залежності від вакцини. Так, припускають, вірус вітрянки може передаватися у рідкісних випадках, коли у щепленого після вакцинації виник висип. У зоні небезпеки можуть опинитися люди, імунітет яких сильно ослаблений внаслідок важких хвороб: ВІЛ-інфіковані, люди після пересадки органів, люди, які проходять хімієтерапію або приймають препарати для пригнічення імунітету. Хоча науковці ставлять це під сумнів.

Тому такі люди мають уникати контакту:

• з підгузками немовлят, які були вакциновані від ротавірусу, протягом 4 тижнів після щеплення
• із людьми, які отримали оральну вакцину проти поліомієліту, протягом 6-8 тижнів після щеплення
• із людьми, у яких з’явилося висипання на шкірі внаслідок вакцинації проти вітряної віспи, до моменту зникнення висипу.

Хоча від щеплених проти кору, краснухи чи паротиту можна виділити вірус зі слини, варто пам’ятати, що така особа не є заразною - вірус не передається іншим людям. То ж контактувати після щеплення КПК з людьми, яким протипоказана вакцина проти кору, паротиту, краснухи, можна, це безпечно. І навпаки, вакцинацію потрібно проводити аби вони не стали джерелом інфекції для людей з ослабленим імунітетом.

Неживі вакцини, зокрема й вакцини від COVID-19, не становлять жодної загрози для людей, які оточують вакцинованого.