Збереження природи, культурної спадщини та безбар’єрності: на Косівщині відкрили Центр гуцульського коня «Гуцулик»

На території Науково-просвітницького центру Національного природного парку «Гуцульщина» відбулося відкриття Центру гуцульського коня «Гуцулик». Захід приурочили 100-річчю з часу заснування в м. Косів товариства конярів гуцульської породи коней. Центр створено за підтримки Франкфуртського зоологічного товариства в Україні.

Відкриття «Гуцулика» супроводжувалося автентичним гуцульським колоритом – трембіти, кінні прогулянки, презентації природоохоронних ініціатив та нагородження партнерів і працівників. У заході взяли участь голова Косівської районної державної адміністрації – начальник районної військової адміністрації Василь Жмендак, Косівський міський голова Юрій Плосконос, директор департаменту природоохоронної справи Міністерства захисту довкілля Едгар Токар, представники Франкфуртського зоологічного товариства в Україні, лісівники району та гості.

Під час заходу зауважувалося, що цей центр не лише осередок збереження унікальної місцевої породи коней, але й приклад інклюзивного підходу до природоохоронних ініціатив. Він стане простором для екопросвіти, культурного діалогу та гіпотерапії – методики, яка допомагає відновлювати здоров’я дітей з інвалідністю та військовослужбовців. І це не просто локація для популяризації гуцульського коня, але й безбар’єрний простір, де природа, культура та інклюзія поєднуються у спільній меті.

Довідково

Гуцульський кінь, також відомий як «гуцулик» або «гуцул», – це аборигенна порода свійських коней, що походить з Карпат. Вони відзначаються своєю витривалістю, спокійним характером та пристосованістю до гірських умов, що робить їх ідеальними для використання в складних умовах. До того ж, він легко долає перешкоди (що дуже важливо в горах), досить швидкісний та піддається тренуванню. «Гуцулики» здатні щодня долати 50-60 кілометрів у гірській, лісистій місцевості, при цьому переносячи до 150 кілограмів вантажу. Саме такі коні допомогли збудувати легендарну обсерваторію 1930-их років на горі Піп Іван.

Також слід зазначити, що карпатські «гуцулики» мають настільки лагідний характер, що рекомендуються для терапевтичного впливу на хворих дітей. Тому їх успішно використовують у гіпотерапії – лікуванні за допомогою коней та їзди верхи, яка у нас належить до нетрадиційних методів лікування.