5 запитань, які ніколи не варто ставити людині з інвалідністю
У межах кампанії «Взаємодій на рівних», спрямованої на зменшення стигми, стереотипів та упереджень щодо людей з інвалідністю, підготовлено добірку поширених запитань, яких краще уникати у спілкуванні, та підказки, про що можна запитати натомість.
«Що з тобою сталося?» / «Давно це в тебе?»
Замість питань про травми й діагнози запитайте: «Чим ти займаєшся і що тебе найбільше захоплює?». Так ви даєте людині можливість розказати про свої справи, зацікавлення чи роботу, а не про діагнози.
«Це назавжди?» / «А що лікарі кажуть?»
Запитання про діагноз, лікування чи прогнози стосуються особистої інформації, якою людина не зобов’язана ділитися. Замість порушення приватних кордонів поцікавтеся «Які у тебе плани на найближчий час?».
«А як ти… [робиш побутові речі / працюєш]?»
Краще поцікавтеся: «Як ти любиш проводити вільний час?» або «Де твоє улюблене місце в місті?».
Насправді кожен із нас організовує свій побут і життя у зручний для себе спосіб. Змінивши акценти у питанні простіше знайти спільні інтереси й теми для розмови, не акцентуючи увагу на інвалідності.
«Чи складно будувати стосунки через інвалідність?»
Замість безтактного вторгнення в особисте запитайте: «Що для тебе найважливіше в людях?»
Так розмова буде про цінності, погляди та досвід людини, а не про припущення, пов’язані з її інвалідністю.
«Ти що, хворий?»
Замість сприйняття людини через неміч чи страждання запитайте: «Про що ти мрієш?» або «Яка ідея тебе зараз надихає?»
Так ви показуєте інтерес до самої людини — її планів, захоплень і прагнень, а не лише до інвалідності.
Обирайте спілкування на рівних!
__________________
Цей інформаційний продукт став можливим завдяки підтримці, наданій Урядом Сполучених Штатів Америки. Зміст є відповідальністю Моментум Вілз фор Хьюменіті та не обов’язково відображає погляди Уряду Сполучених Штатів Америки.
