Створили природний заповідник «Горгани» відповідно до Указу Президента України №831/96 від 12 вересня 1996 року.

Заповідник має провідне природоохоронне значення, оскільки він є єдиною установою природно-заповідного фонду північного макросхилу Східних Карпат, що забезпечує на своїй території абсолютний заповідний режим. Використання природних ресурсів та масовий туризм на теренах заповідника є забороненими. Основні види діяльності у заповіднику: охорона та збереження унікальної природи, наукові дослідження усіх її компонентів, спостереження за станом довкілля та розробка природоохоронних рекомендацій, екологічна освітньо-виховна робота, сприяння у підготовці науковців та спеціалістів у галузях охорони довкілля та заповідної справи.

Загальна площа заповідника становить 5344,2 га. Він розташований на висотах 710 – 1755 м над рівнем моря на вододілі між басейнами річок Довжинець та Зелениця, які є притоками Бистриці-Надвірнянської, а на південному-сході межує із басейном ріки Прут. Це територія частини Ґорґан у Скибових Карпатах з вершинами Скалки Нижні (1300 м), Скалки Верхні (1597 м), Березовачка (1484 м), Козій Ґорґан (1616 м), Полєнський (1693 м), Пікун (1651 м), Ведмежик (1736 м), Довбушанець (1701 м), Бабин Погар (1478 м), і найвищою – Довбушанка, або Добушанка чи Добошанка (1755 м). До теренів заповідника належать унікальні колишні ландшафтні заказники загальнодержавного значення «Джурджі» та «Садки» і заповідні урочища «Черник», «Гниляк», «Новобудова», «Ельми», «Довжинець», «Столи». Вони разом із переліченими вище вершинами стали серцевиною заповідної зони, довкола якої створено охоронну зону.

Вершини і схили гір заповідника, зокрема Довбушанки, в багатьох місцях покриті незалісненими кам’янистими розсипами, на яких розвиваються лишайники і мохи. Вони, відомі як «ґреґоти», «цикоти» та «ґорґани», і дали назву природному заповіднику, а також частині Українських Карпат. Ці кам’яні розсипи – свідки останніх льодовикових періодів – унікальний предмет детальних наукових досліджень.

Найбільші масиви у заповіднику займають гірські ліси, серед яких реліктові кедрово-смерекові та смереково-кедрові праліси, а також одна з ділянок первісних букових лісів Карпат, включених до Світової природної спадщини ЮНЕСКО. Саме в пралісах зафіксовані найбільші в Українських Карпатах дерева смереки, бука і ялиці, які досягають висоти 53 м і діаметра стовбура понад 160 см, а сосни кедрової європейської, символу заповідника, – 34 м і 108 см відповідно. Реліктові праліси разом із осередками корінних березових деревостанів змінюються у субальпійському поясі на зарості вільхи зеленої і сосни гірської, демонструючи історію виникнення та розвитку лісів у післяльодовиковий період.

За 26 років існування у заповіднику здійснено інвентаризацію флори та фауни хребетних, складено карти поширення формацій рослинності, закладено 45 стаціонарних пунктів моніторингу за розвитком пралісів, 9 фенологічних пунктів, 4 зоологічні та 2 екологічні профілі. Природний заповідник «Горгани» має багаторічний досвід співробітництва з громадами прилеглих територій Надбистрицької Гуцульщини, навчальними і культурними закладами Надвірнянщини, громадськими організаціями України та міжнародними партнерами.

За матеріалами сайту https://gorgany-zapovidnyk.in.ua/