Словник безбар'єрності: Дитина з особливими освітніми потребами
У сучасному суспільстві дедалі більшого значення набуває коректне та безбар’єрне мовлення, зокрема у сфері освіти та публічних комунікацій. Використання неточних або розмовних визначень щодо дітей, які потребують додаткової підтримки в освітньому процесі, може призводити до стигматизації та викривлення змісту інклюзивної освіти.
У контексті інклюзивного навчання коректним і нормативним є термін «дитина з особливими освітніми потребами (ООП)».
Натомість такі формулювання, як
- «особлива дитина»
- «інклюзивна дитина»
- «дитина з інклюзією»
- «інклюзятко»
є некоректними та не відповідають принципам безбар’єрної комунікації.
Слід наголосити, що кожна людина є унікальною та має індивідуальні потреби. Водночас термін «дитина з особливими освітніми потребами» використовується виключно в освітньому контексті та означає особу віком до 18 років, яка потребує додаткової або тимчасової підтримки для реалізації права на освіту.
До категорії дітей з особливими освітніми потребами можуть належати, зокрема:
- діти з інвалідністю;
- діти з родин, які перебувають у складних життєвих обставинах;
- діти, позбавлені батьківського піклування;
- діти-сироти;
- безпритульні діти;
- діти, які живуть з ВІЛ/СНІД;
- діти з порушеннями навчання, зокрема дислексією, дисграфією, дискалькулією;
- інші діти, які потребують додаткової освітньої підтримки.
Також дитиною з особливими освітніми потребами може вважатися дитина, яка тимчасово вибула з освітнього процесу через хворобу або інші об’єктивні причини та потребує додаткового часу чи ресурсів для успішного продовження навчання.
Використання коректної та безбар’єрної лексики у сфері освіти сприяє формуванню поважного ставлення до кожної дитини, зменшенню стигматизації та створенню інклюзивного освітнього середовища, орієнтованого на потреби і можливості кожного учня.
Підготовлено за матеріалами Довідника безбар'єрності.
