Дистанційна робота — більше можливостей для безбар’єрної праці

Безбар’єрність — це не лише про доступність будівель чи робочих місць. Це насамперед про рівні можливості для кожної людини працювати, розвиватися та реалізовувати свій професійний потенціал.

Одним із важливих інструментів безбар’єрності є дистанційна робота. Особливо для людей з інвалідністю, яким щоденні поїздки на роботу або фізичні бар’єри можуть ускладнювати працевлаштування.

У Держпраці нагадують, що такий формат зайнятості відповідає цілям Національної стратегії зі створення безбар’єрного простору в Україні до 2030 року.

Що варто знати про дистанційну роботу?

• Працівник може виконувати свої обов’язки поза приміщенням роботодавця, використовуючи комп’ютер, інтернет та інші засоби зв’язку.
• Дистанційна робота дозволяє уникати транспортних і фізичних бар’єрів, а також за потреби поєднувати професійну діяльність із лікуванням чи реабілітацією.
• За працівником зберігаються трудові права: оплата праці, відпустки та соціальні гарантії.
• Працівник може самостійно розподіляти робочий час, якщо інше не передбачено трудовим договором, із дотриманням установлених законом норм.
• Дистанційну роботу можна поєднувати з роботою в офісі за погодженням із роботодавцем.
• Працівник має право на визначений трудовим договором час відпочинку, протягом якого може не підтримувати робочий зв’язок із роботодавцем.

Важливо! Дискримінація за ознакою інвалідності заборонена. Водночас можливість дистанційної роботи залежить від характеру виконуваних обов’язків та умов її організації.

Порядок організації дистанційної роботи визначений статтею 60-2 Кодексу законів про працю України.

Безбар’єрна праця — це про можливості, а не обмеження. Дистанційна робота допомагає людям залишатися професійно активними, зберігати фінансову незалежність та бути повноцінними учасниками економічного життя.

Адже ринок праці має бути доступним, гнучким і відкритим для кожного.