Борщівник Сосновського – культура, яку вирощували на корм (силос) для тварин у 50-ті роки минулого сторіччя. Її перестали використовувати через те, що запах ефірних речовин, які містяться в рослинах, передавався в молоко й люди відмовлялись його пити. З часом борщівник Сосновського почав поширюватись у вигляді своєї здичавілої форми.
З’ясувалось, що під час вегетації він накопичує речовини, сік з якими, потрапляючи на шкіру, під впливом сонячного світла (ультрафіолету) здатний підсилювати пігментацію шкіри людини і тварин, викликати дерматити, які називають «опіками». Найчастіше дерматити від соку борщівника проявляються у вигляді пухирів, які викликають неприємні больові відчуття. Такі пухирі з часом стають темними плямами, що сходять протягом 3-6 місяців. Відомі навіть летальні випадки від численних опіків шкіри в дітей молодшого віку.
Борщівник успішно проникає в природні екосистеми: на узбіччя автомобільних та залізничних шляхів, польових доріг, крайові смуги сільськогосподарських угідь, каналів, ярів, балок, заплави річок, необроблювані землі, пустирі, сміттєзвалища, обочини лісів. Борщівник можна знайти в парках, садах, населених пунктах. Тому землевласникам та землекористувачам необхідно постійно проводити заходи, спрямовані на запобігання поширенню осередків борщівника Сосновського.