Голодомор 1932-1933 років

Голодомор початку 1930 рр. відтепер і, певно, назавжди залишиться однією з найактуальніших, гострих і болісних проблем українського суспільства - в політичному, науковому, морально-психологічному аспектах. Роки державної незалежності України сприяли дослідженню й висвітленню найбільшої у ХХ ст. катастрофи українців. Історіографічний, археографічний, джерелознавчий, літературно-публіцистичний доробок теми вже сягає 10 тис. позицій.

Чому питання про Голодомор так важливе для України? Зараз країна перебуває в процесі національного та історичного самовизначення, наново осмислює події давнього і недавнього минулого, особливо ті, що стали фатальними, трагічними віхами її історії. Голодомор і Друга світова війна - саме такі віхи, це болючі теми, і тому питання про визнання Голодомору актом геноциду є для України дуже гострим. Вимовляючи слово «геноцид», ми, передусім, маємо на увазі Голокост. Але є й інші трагічні приклади: пригадаємо масові депортації цілих народів - кримськотатарського, чеченського, інгушського та інших,що їх здійснював сталінський режим, і які призвели до загибелі мало не половини депортованих.

Формальна причина, з якої Голодомор досі не визнано геноцидом з погляду міжнародного права, - це питання термінології. За визначенням, наведеним у Конвенції ООН, «геноцид - це дії, що здійснюються з метою знищити повністю або частково яку-небудь національну, етнічну, расову або релігійну групу шляхом вбивства членів цієї групи, спричинення тяжкої шкоди їхньому здоров’ю, насильної протидії народженню дітей, примусової передачі дітей або створення життєвих умов, розрахованих на знищення цієї групи».
Немає сумнівів, що Голодомор був організований штучно, з політичних та ідеологічних причин, що внаслідок його були фізично знищені, за різними оцінками, від 5 до 7 мільйонів людей, абсолютна більшість яких - українські селяни, а також сільські мешканці Кубані (в основному, також українського походження), Поволжя і Казахстану.

Для України цей злочин комуністичного режиму став національною трагедією, страшним ударом по генофонду нації. Проте сьогодні є чимало охочих подискутувати на тему: чи було знищення селян-українців безпосередньою метою Голодомору, або їхня загибель була лише наслідком політики комуністичної влади проти селян-одноосібників як класу.

Такі дискусії здаються, щонайменше, неетичними. Що задумував Сталін iз товаришами, ми коли- небудь дізнаємося з архівних документів. Але до чого призвела їхня діяльність, відомо абсолютно точно, і судити про страшні події тих років треба саме за результатами. А результати Голодомору такі, що вони цілком підпадають під визначення геноциду.

Тепер, коли ряд країн, у тому числі європейських, визнали Голодомор геноцидом, безглуздо чіплятися за термінологічну суперечку, йдеться вже про символічний акт, який знову зміцнює наш двополюсний світ.

Президент Європарламенту закликає народи пам’ятати про голодомор в Україні 1932-1933 років. «Сьогодні ми знаємо, що голод, відомий як голодомор, справді був страшним злочином проти людства», - наголошує Ханс-Герт Пьоттеринг у поширеній цими днями заяві. У ній стверджується, що масове знищення людей було цинічно й жорстоко сплановано сталінським режимом для проведення політики колективізації проти волі сільського населення України. «Кожен з нас повинен закарбувати голодомор у нашій пам’яті».

18.09.2013 10:15