Звернення до керівників органів місцевого самоврядування (податок на нерухомість і розвиток сільського зеленого туризму)

До відома керівників органів

місцевого самоврядування

Протягом 2011–2015 років має місце позитивна динаміка кількості суб’єктів туристичної галузі як юридичних, так і фізичних осіб, що посприяло збільшенню надходження до бюджетів всіх рівнів від туристичної галузі.

Другою за значимістю після колективних засобів розміщення в індустрії туризму Івано-Франківської області посідає підприємницька діяльність у сфері сільського зеленого туризму. Зокрема налічується понад 800 садиб сільського зеленого туризму, які є суб’єктами ринку.

Показники стану та розвитку сільського зеленого туризму в області свідчать про те, що у цій сфері туризму область є одна з перших в Україні. Частка Івано-Франківщини в розвитку сільського зеленого туризму України по чисельності садиб склала понад 60%, а по чисельності розміщених осіб, які обрали цей туристичний продукт, – понад 40%.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про особисте селянське господарство» особисте селянське господарство – це господарська діяльність, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства, у тому числі й у сфері сільського зеленого туризму. Діяльність, пов'язана з веденням особистого селянського господарства, не відноситься до підприємницької діяльності.

Тобто цей вид діяльності можна здійснювати з реєстрацією або без реєстрації підприємницької діяльності. Власники садиб, які не зареєструвалися як підприємці, можуть надавати послуги лише щодо тимчасового проживання туристів. Якщо власник садиби зареєструвався як підприємець, то він має право також надавати послуги з харчування, туристичного супроводу, торгівлі тощо.

Відповідно до ст. 266 Податкового кодексу України фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, сплачують податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Базою такого оподаткування є загальна площа об’єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

Підпунктом 266.5.1. Податкового кодексу України закріплено, що ставки податку для об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об’єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об’єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує три відсотки розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Підпунктом "ґ" підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України з 1 січня 2016 року встановлено, що юридичні та фізичні особи – власники житлової нерухомості, загальна площа якої перевищує 300 квадратних метрів (для квартири) та/або 500 квадратних метрів (для будинку), сплачують додатково 25000 гривень на рік за кожен такий об’єкт житлової нерухомості (його частку).

Якщо власник садиби, яку використовують для сільського зеленого туризму, зареєстрований як фізична особа-підприємець, то відповідно до підпункту 266.4.2. Податкового кодексу України йому не надається пільга з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у виді зменшення бази оподаткування об’єкта/об’єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, на 120 кв. метрів. Оскільки об’єкт оподаткування використовуються власником з метою одержання доходів (здаються в оренду, лізинг, позичку, використовуються у підприємницькій діяльності).

Максимальна ставка податку для об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості на 2016 рік становить 41,34 грн (1378 грн × 3%) за 1 кв. м. Тобто, фізична особа-підприємець, яка є власником садиби, яка використовується для сільського зеленого туризму, повинна сплатити на 4960,8 грн. (41,34 грн ×120 кв. м) більше, ніж власник такої ж садиби, який не зареєстрований як фізична особа-підприємець. Тим самим створюються умови, за яких фінансового вигідніше здійснювати діяльність, пов'язану з веденням особистого селянського господарства, без реєстрації її як підприємницької.

Органи місцевого самоврядування встановлюючи ставки податку для об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних осіб, які здійснюють діяльність, пов'язану з веденням особистого селянського господарства, повинні враховувати, що Закон України «Про особисте селянське господарство» дозволяє здійснювати таку діяльність без реєстрації фізичної особи – підприємця. Тим самим, зменшуються доходи до бюджетів, які сплачуються фізичними особами-підприємцями.

З метою вдосконалення умов для ведення бізнесу у туристичній галузі, зокрема у сфері сільського зеленого туризму, зменшення податкового навантаження на суб’єктів туристичної діяльності, активізації господарської діяльності та створення додаткових робочих місць рекомендуємо сільським, селищним, міським радам або радам об’єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, керуючись положеннями ст. 266 Податкового кодексу України, розглянути можливість встановлення мінімальної ставки податку для об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних осіб, які зареєстровані як суб’єкти підприємницької діяльності і використовують таку нерухомість у сфері сільського зеленого туризму.

 

Офіційне звернення

28.01.2016 13:42