Розгорнута характеристика Івано-Франківської області

Останні зміни: 24.02.2009

Вас вітає мальовнича Івано-Франківщина!

Івано-Франківська область (до 9 листопада 1962 року - Станіславська область) розташована на південному заході України, займає північно-східну частину Українських Карпат, Прикарпаття та частково Опілля. Утворена 4 грудня 1939 року. Територія краю становить 13.9 тис.кв.км. (2,3% від території України).

За результатами Першого Всеукраїнського перепису населення 2001 року кількість жителів області складає 1409,3 тис.осіб. Область відноситься до густонаселених регіонів країни. Щільність населення на 1 км² складає 101 особу. Більша частина населення проживає в сільській місцевості (58%). Близько 95 відсотків складають українці, крім того проживають росіяни, поляки, євреї, молдовани, німці, румуни, вірмени, грузини і інші. Найбільш численними з етнічних груп є гуцули, бойки, лемки.

За адміністративним поділом область має 14 районів, 39 міських поселень, із них 15 міст, 765 сільських населених пунктів.

Область межує з Закарпатською, Львівською і Чернівецькою областями, південна частина області - з Румунією.

Через область протікає близько 50-ти річок. Найбільші з них – Дністер і його притоки (Бистриця, Гнила Липа, Лімниця, Луква, Свірж, Свіча, Сівка); Прут і його притоки (Люча, Пістинька, Рибниця, Черемош).

Найвищі гірські вершини на території області - Говерла (2061 м), Піп-Іван (1936 м), Сивуля (1836 м).

Клімат краю м’який, помірно континентальний. У Придністров’ї і Прикарпатті зима м’яка, літо тепле, весна дощова, пересічна температура у січні -5,1⁰ , в липні +18,8⁰ , опадів 500-800 мм на рік. У Карпатах зима довша і більш сувора, літо прохолодне, опадів 800-1100 мм на рік.

Івано-Франківщина пишається своєю культурно-історичною спадщиною. На території області взято під охорону держави 3,5 тисячі пам'яток історії та культури. Такі давні і цінні пам'ятки, як церква Пантелеймона під Галичем (ХІІст.), церква Святого Духа з мистецьким іконостасом в Рогатині (ХУІст.), Манявський скит (ХУІІст.). Дерев'яні гуцульські і бойківські храми, відомі за межами України.

На території області розташоване старовинне місто Галич, яке за короля Данила було столицею Галицько-Волинського князівства і яке відсвяткувало свій 1100-річний ювілей. Тут бороли ворога полки Ярослава Осмомисла, Романа, Семена Височана, ходили загони легендарного Олекси Довбуша. Вихідцями з Прикарпаття є письменники Василь Стефаник, Лесь Мартович, Марко Черемшина, Дмитро Павличко, Степан Пушик, відома співачка Марія Стеф’юк і інші.

В області є п'ять міст, що згадуються в древньо-руських літописах: Галич (898 рік), Тисмениця (1143 рік), Снятин (1158 рік), Тлумач (1213 рік), Коломия (1240 рік).

У надрах Прикарпаття є запаси газу, нафти, марганцю, озокериту, торфу, бурого вугілля, калійної та кухонної солі, сірки, сировини для виробництва будівельних матеріалів. Область багата мінеральними джерелами.

Третина області вкрита лісами, які становлять 10% лісів України.

Різноманітний рослинний і тваринний світ. На Івано-Франківщині збереглося 120 видів рослин, які занесені до Червоної книги України.

Знаходяться понад 400 пам'яток природи, природних заповідників і заказників, найбільшим з яких є Карпатський Державний природний національний парк.

Прикарпаття – край природних заповідників.

Івано – Франківщина здавна славиться мальовничістю і багатством природи, її доброю збереженістю, неповторною історією, культурою, високим рекреаційно – оздоровчим потенціалом. Всі ці критерії дозволили створити такий природно – заповідний фонд, який відповідає сучасним екологічним, природоохоронним, освітньо – виховним, естетичним вимогам.

Всього на території області 438 заповідних територій та об’єктів загальною площею 186,5 тис. га, відсоток заповідності – 13,4 і є одним з кращих на Україні.

Одним з найвідоміших заповідних об’єктів області є Карпатський національний природний парк – перший в Україні, створений в 1980 році як природно – рекреаційний комплекс. Карпати – це казково прекрасний край незайманих людиною лісів, струнких смерекових, ялицевих та букових пралісів, дзвінких швидкоплинних потоків, цілющими джерелами та духмяними травами піднебесних полонин, а ще багатої історії та культури. Тут, на площі 50,3 тис. га охороняються природні коплекси Чорногори та Горган.

Основна частина території парку знаходиться в верхів’ях ріки Прут, решта – в басейні Чорного Черемоша. Прут бере свій початок з гори Говерла – найвищої в Українських Карпатах і дуже популярної серед туристів. Цікава споруда височить в Чорногорі, на вершині Піп Іван (2022 м н. р. м.), яка приваблює численних туристів та гостей парку. Це високогірна метеоролого – астрономічна обсерваторія, яка була збудована ще в 1938 році і яку місцеве населення називає “Білий слон”. Зараз вона не функціонує, її руїни манять соєю таємничістю та загадковістю.

Зачаровують скали та печери Довбуша – витвір природи, де за повір’ям ховав золото і коштовності народний месник Олекса Довбуш. Тут на бідних грунтах проростає релікт льодовикового періоду – сосна звичайна. А ще на території парку збереглося 9 церков ХVI- XX ст., збудованих у традиційних формах, які належать до гуцульської школи – церква Різдва (1615 р.) у смт. Ворохта, дорівська церква Чуда св. Михайла (1844 р.), церква XIX ст. у м. Яремча, церква Анни (1872 р.) у с. Бистрець Верховинського району, Димитрівська церква (1870 р.) у с. Кремінцях.

Завдяки отимальним кліматичним умовам, біогеографічній оригінальності території, етнографічним традиціям, територія парку традиційно використовується для рекреаційних та туристичних цілей ще з початку століття. Зараз на його території функціонує 5 туристичних, 7 спортивних баз, 7 будинків відпочинку, 9 санаторіїв, 7 таборів відпочинку. Діють зони відпочинку “Воротищі”, “Женець”, “Ребровач”, “Трамплін” та інші. По території парку прокладено понад 400 км туристичних та науково – пізнавальних маршрутів: “На озеро Несамовите”, “Погорілець – Шешурська – Марічейка”, “На гору Говерла”. Природні умови Карпаського НПП сприятливі для розвитку гірського спорту. У Ворохті щороку відбуваються змагання з біатлону, стрибків з трампліну, лижних гонок і двоборства, тут також проводяться зимові спартакіади. На ворохтянських трамплінах можна тренуватись цілий рік. Вони обладнані штучним покриттям, працюють підйомники для гірськолижників. Для розвитку цих захоплюючих видів спорту споруджені лижні бази “Авангард”, “Україна”, “Заросляк”.

Карпатський національний природний парк – це храм природи, який дарує всім відпочинок і радість.

Перлиною Карпат називають Косівщину, відомою своєю мальовничістю і багатством природи. Це осередок самобутніх звичаїв, побуту і культури гуцулів, їх декоративно-прикладного мистецтва, високий рівень якого відомий за межами України. Крім цього, це традиційний, дуже популярний край туризму. Тут на території 32,2 тис. га створений національний природний парк “Гуцульщина”. Звідусіль видно таємничу, манливу стіну гір. Це хребти Покутських Карпат, досить стрімкі, вкриті переважно мішаними лісами, з переважанням бука, граба. Рослинність надає горам чарівної краси. Навесні вони ніжно – смарагдові, влітку – густо – зелені, восени – всіх відтінків золота, взимку сіро – брунатні. Ліси й переліски чергуються з полонинами, сіножатями, городами й садами. Вся місцевість помережана стежками, плаями, оригінальними огорожами. Швидкоплинні, з кришталево – чистою водою, численними порогами й водоспадами, гомінкі річки й потоки, що несуться з гір поміж мальовничими берегами, є чудовою окрасою цього гуцульського краю. Численні туристичні готелі та бази відпочинку мають потенційні можливості для оздоровленя, відпочинку та туризму.

Унікальні природні комплекси Горган, відомі своєю мальовничістю, сильно розчленованим рельєфом, конусоподібними вершинами, цікавим і багатим рослинним покривом та тваринним світом охороняються тепер природному заповіднику “Горгани”. Край відвідується туристами, тут проводять дослідження вчені. В Горганах збереглося багато незайманих куточків живої природи. Заповідна територія площею 5344,2 га розташована в басейні ріки Бистриця Надвірнянська. Значна частина території заповідника (84,4%) вкрита смерековими, буково - ялицевими, ялицево – смерековими лісами. Вершини гір, узбіччя та плоскогір’я вкриті камянистими розсипами, на яких ростуть килими гірської сосни – жерепу, переліски – садки із сосни кедрової європейської, виду, занесеного до Червоної книги України. Дуже цікаво збільшує свій життєвий простір на схилах, вкритих камінням, смерека звичайна. Нижнє гілля її стелиться по камінню вниз і вкриває його густим килимом- ліжником, який може займати площу 20 – 25 квадратних метрів. Нагромадження великих брил з накипними різнокольоровими лишайниками, між якими проростають різні види трав’янистих рослин, утворюють своєрідні та унікальні біогеоценози, які один раз побачивши, вже не забудеш ніколи.

З реліктом третинного періоду – тисом ягідним, видом, занесеним до Червоної книги України, деревом, оспіваним в піснях і легендах, можна зустрітися в ботанічному заказнику “Княждвірський”, що в Коломийському районі. З нього ще задовго до нашої ери виготовляли скульптурні портрети дружин єгипетських фараонів, а потім і ложа для князів Київської Русі. Селяни з-понад Білого Черемошу відрубами тису ягідного платили у XVIII ст. данину австрійському імператору. З часом тис ягідний зник з Карпат, вцілівши тільки в урочищі “Княждвір” – єдиному значному місцезростанню тиса не тільки в області, але й на всій території Українських Карпат. Тут на площі 208 га зараз зростає близько 10 тис. дерев тису, яке народ назиє “негний-деревом” за звичайну якість деревини. Тис росте у ялицево – буковому пралісі. Могутні ялиці і буки утворюють перший ярус, а невисокі (4-8 метрів) деревця тису – під їхніми шатами. Дуже повільно росте тис – дерево з стовбуром діаметром 10 см має близько 80 років.

Дивний і незвичайний цей праліс. А на його узліссі – гарний будинок, прикрашений дере’яною різьбою, справжнісінький диво-терем із казки. Це музей природи, експонати якого розповідають про історію краю, про сиву давнину. Спеціальні стенди присвячені тису. Можна потримати в руці важкі відрізки цієї гарної деревини – недарма зветься ще червоним деревом.

Однією з найвідоміших серед туристів пам’яток природи є “Скелі Довбуша”, розташовані в Горганах біля села Бубнище в Долинському районі. Овіяні легендами, рідкісні для Карпат за геологічною будовою, скелі розташовані на фоні мальовничого пейзажу, серед букових змішаних лісів, які в народі пов’язують з легендарним іменем Олекси Довбуша. Біля скель простяглась рівна площадка, обмежена штучним ровом. У скелях видовбані печери, добре відшліфовані, різні за формою та розмірами. Вважають, що печери в скелях використовувались людьми для різних цілей: були місцем для відправи язичних обрядів, захищали місцеве населення від набігів татар, служили пристанищем для народних месників – опришків. “Скелі Довбуша” радують серця людей неповторною красою, захоплюють своєю величністю і загадковістю.

У самій гущі Карпатських Горган розташований ботанічний заказник “Скит Манявський”. Один з найбільш мальовничих ландшафтів Прикарпаття з ялицевими, смереково-буково-ялицевими лісами, єдиним місцем зрстання в Івано – Франківській області насадженням модрини польської, красивим лісовим озером, унікальними скельними утворами. В народі модрину польську називають хвойним дубом. Урочище широко відоме як місце знаходження старовинного монастиря, заснованого в 1611 році. Сьогодні Манявський скит поєднує прикмети музею і монастиря. Кажуть, що він стоїть на місці енергетично активних зон, сприятливих для очищення і приросту психічної енергії під час молитов. На земній кулі таких зон небагато. Всі вони, як наприклад Тибет, відомі своїми релігійними осередками. Місце розташування монастиря вважається святим, тут двічі з’являлася Діва Марія. З одного боку монастирські стіни притулилися до стрімкої гори, а з другого зависли над стрімкою річкою Скитуць. Неподалік шумить один з найкрасивіших в Українських Карпатах Манявський водоспад. Висота його досягає понад 20 метрів. Щороку тисячі туристів відвідують це таємниче і святе місце.

Наступна сторінка (2/4)